Концентраційний табір у Варшаві (Konzentrationslager Warschau)
Розташований у Варшаві, столиці варшавського дистрикту (Distrikt Warschau) Генерал-губернаторства, на території знищеного гетто неподалік від в’язниці на Пав’яку (район тодішніх вулиць Заменхофа, Волинська, Островська, Гліняна, Окопова і Генся).
Як концентраційний табір, розпочав свою діяльність 15 серпня 1943 р. В’язнями були у переважній більшості євреї. В’язні табору приводили в порядок територію знищеного гетто і розбирали будинки у його межах. У таборі діяв крематорій. Останки убитих сплювали також на вогнищах. У таборі не було газових камер. Крім єврейських в’язнів, у табір відправляли поляків, яких затримували під час вуличних облав, заручників, в’язнів Пав’яка.
Комендантами табору свого часу були оберштурмбанфюрер СС Вільгельм Гекке (нім. Wilhelm Goecke) і гауптшурмфюрер СС Ніколаус Гербет (нім. Nikolaus Herbet).
З 1 травня 1944 р. він перестав бути самостійним концентраційним табором і перейшов у підпорядкування концентраційного табору у Майданеку як табір праці (Arbeitslager Warschau). Його комендантом тоді став оберштурмфюрер СС Фрідріх Вільгельм Рупперт (нім. Friedrich Wilhelm Ruppert).
У липні 1944 р. близько 4000 в’язнів табору було евакуйовано з нього до концентраційних таборів на території Рейху. 5 серпня 1944 р. варшавські повстанці з батальйону АК «Зоська» визволили групу 348 в’язнів, яких німці залишили для робіт з ліквідації табору.
У таборі вбито близько 20 000 чоловік (ця цифра включає в себе також кількість людей, яких розстріляли на території чи поблизу закритої табірної зони).