Табір смерті в Собіборі (SS-Sonderkommando Sobibor) - Табори -

Табір смерті діяв під назвою SS-Sonderkommando Sobibor з початку травня 1942 р. до середини жовтня 1943 р. як один з трьох таборів смерті, пов’язаних з реалізацією акції „Reinhardt” (Aktion Reinhardt) – знищення євреїв у Генерал-губернаторстві. Він підпорядковувався командувачу СС і поліції у люблінському дистрикті Оділо Глобочнику, який керував акцією «Reinhardt». Собібор був запланований як місце знищення євреїв із люблінського дистрикту Генерал-губернаторства. Ешелони з євреями із люблінського регіону відправляли сюди з травня до жовтня 1942 р. З листопада 1942 р. до жовтня 1943 р. у Собібор прибували ешелони з євреями з Голландії, Франції, Бельгії, а з вересня 1943 р. – з СРСР. Жертв убивали у чотирьох газових камерах за допомогою вихлопних газів дизельних двигунів. Останки хоронили у масових могилах, т. зв., ямах смерті. Від кінця 1942 р. почалося планове спалення останків жертв, як із поточних ешелонів, так і тіл, раніше похованих у ямах смерті. Це тривало аж до осені 1943 р.

Комендантами табору в Собіборі були свого часу гауптштурмфюрер СС Франц Штангль (нім. Franz Stangl) та гауптштурмфюрер СС Франц Райхляйтнер (нім. Franz Reichleitner). Штат складався з есесівців і охоронців з навчального табору СС в Травниках.

Відповідно до розпорядження Генріха Гіммлера від 5 липня 1943 р. табір смерті потрібно було перетворити на концентраційний табір (Konzentrationslager Sobibor), у якому в’язні мали працювати у майстернях з ремонту амуніції і зброї. 14 жовтня 1943 р. у Собіборі розпочався бунт в’язнів, втекло близько 300 чоловік. Багато з них загинуло під час переслідування. Бунт прискорив рішення про ліквідацію табору. Для розбирання табірних споруд і замітання слідів було направлено в’язнів з ліквідованого табору смерті у Треблінці. 

У Собіборі загинуло близько 250 000 євреїв.