Табір смерті у Белжці (SS-Sonderkommando Belzec)
Під час німецької окупації Белжец був розташований у повіті Замостя (Kreishauptmannschaft Zamość) у люблінському дистрикті (Distrikt Lublin) Генерал-губернаторства (Generalgouvernement).
Табір смерті у Белжці (SS-Sonderkommando Belzec) діяв від 1 листопада 1941 р. до 30 червня 1943 р. Це був один із трьох таборів смерті, створенихз метою проведення акції «Райнгардт» (Aktion Reinhardt), тобто винищення євреїв у Генерал-губернаторстві. Він був підпорядкований командувачу СС і поліції в люблінському дистрикті Оділо Глобочніку, який керував акцією «Райнгардт». Через своє розташування у центрі ГГ, Белжец був осередком ліквідації євреїв з гетто у таких дистриктах: краківському, люблінському і галицькому. Ешелони нараховували здебільшого 40-60 товарних вагонів, у кожному з них було по 100-300 чоловік. Вони прибували з перервами з 15 до 16 березня до кінця листопада 1942 р. Євреїв убивали у трьох камерах із використанням вихлопних газів від дизельних двигунів. Останки убитих ховали в масових могилах, т.зв. ямах смерті. У жовтні 1942 р. розпочалося спалювання останків як новоприбулих жертв, так і тих тіл, які попередньо були поховані у ямах смерті. Спалювання останків тривало до весни 1943 р. У 1943 р. було демонтовано табірне обладнання, а територію засаджено лісом. Останніх єврейських в’язнів було відправлено у табір смерті в Собіборі.
Комендантами табору у Белжці свого часу були гауптштурмфюрер СС Крістіан Вірт (нім. Christian Wirth) і гауптштурмфюрер СС Готтлоб Герінг (нім. Gottlob Hering). Штат складався з есесівців та охоронців із навчального табору СС в Травниках.
У таборі смерті у Белжці загинуло близько 500 000–600 000 євреїв, серед них близько 300 000 із галицького дистрикту. Тут також було вбито євреїв з інших країн окупованої німцями Європи, а також близько 1500 поляків та точно не встановлену кількість циган.